Безжальна війна забирає одне життя за іншим. Ще донедавна родина Савченків із Нетішина хвилювалась за двох чоловіків, які відправились на війну. А потім одне горе прийшло за іншим.
Спершу, наприкінці квітня, у боях загинув 22-річний Ярослав. А вже на початку липня довелось проводжати в останню дорогу і його батька — 50-річного Віталія. Вони воювали в різних підрозділах та на різних посадах. Але обоє поклали життя на полі бою за свободу та незалежність України.
На початку повномасштабного вторгнення Ярослав Савченко пішов добровольцем. Спершу до лав самооборони Києва, потім — на передову. Він був солдатом обслуги мінометного взводу мінометної батареї військової частини А 7376.
У Ярослава було безтурботне дитинство, він навчався у ліцеї №3 міста Нетішина. Захоплювався історією.
— Закоханість в її величність історію – участь в олімпіадах різних рівнів, навчання на історичному факультеті університету імені Михайла Драгоманова, успішний актор народного студентського театру “Вавилон”, вступ на магістратуру… А далі війна… Вона розділила життя Ярослава на “до” і “після”, – написали у міській раді.
Друг Ярослава Юрій Терентьєв пригадує, що вони разом ходили на чергування, разом запізнювалися на ранкові тренування. За час знайомства встигли стати однією сім’єю.
— Про Яріка залишились тільки теплі та хороші спогади. Начитаний, відповідальний, відданий, наполегливий і життєрадісний. Ніколи не терпів несправедливості та все, що не подобалось, казав у вічі. Відстоював свої принципи, незважаючи ні на що. Він був тим, хто повинен був формувати генетичний код нації, яким би пишались наступні покоління, – написав Терентьєв.
Ярослав мав стати педагогом, але коли почалася “повномасштабка” вирішив перевестися на заочну форму і так закінчити магістратуру.
Він загинув 28 квітня від рук російських окупантів поблизу населеного пункту Васюківка Донецької області. Ярослава Савченка поховали 3 травня у Нетішині. Прощання на міській площі та біля його рідного будинку було багатолюдним.
Провести його до лав Небесного війська приїхали і друзі-студенти зі столиці разом з викладачами. Люди не стримували сліз… У соцмережах знайомі написали десятки дописів і кожен зазначив як їм буде не вистачати Ярослава.
Минуло трішки більше трьох місяців і страшна новина знову надійшла до родини Савченків. На фронті загинув батько Віталій Савченко.
Віталію було 50 років. Він служив стрільцем у стрілецькій роти військової частини А 7371. Разом із побратимами військовий виконував бойові завдання в районі села Кислівка Куп’янського району Харківської області.
Там 2 липня був його останній бій. російська куля обірвала його життя. Додому він повернувся вже “на щиті”. І знову на міській площі Нетішина натовп людей 11 липня проводжав вже старшого Савченка в останню його дорогу. Батько ангелом полетів до сина.
— Від болю, розпачу, суму та ненависті до ворога стискало так, що годі дихати… Чорними хмарами накрило сім’ю Савченків… Як пережити горе?!… Трохи більше 2-ох місяців тому на полі бою загинув 22-річний син Ярослав, а сьогодні нетішинська громада прощається з батьком… Надзвичайно високою ціною дається нам наше майбутнє…— написали в міськвиконкомі Нетішина.
На площі зібрались сотні нетішинців, щоб віддати останню шану Герою. Поховали Віталія Савченка на сільському кладовищі Бугрина, що на Рівненщині, поряд із сином.