За Упокій.

Маленьким ти мене

не долюбила.

Завжди усміхався,

був вродливий…

Маму любив.

Якою б не була.

Надіявся, вона його згадає. Ніколи не

тримав на неї зла.

Та в цьому світі дива

не буває.

В Італію тітка його забрала. Побачив світ, там жив і працював.

Життя для Вані кращим стало, бо руки золоті до всього мав.

Вернувся в Україну відслужити. Тоді, контракт до війська підписав. Просили його цього не робити. Дорослим був, робив усе, як знав .

Війна.

Чернігів стали захищати, коли посунуло на нас московське зло.

Були у хлопців тільки автомати, багато, в перші дні багато полягло..

Не відійшли

На смерть стояли.

Не мали права хлопці відступати. Осколки в шию Ванюші попали..

Довго не могли його забрати.

Поховали рідні, як

Героя, який загинув

на клятій війні. Мати

не прощалася з тобою.

Не ридала на чорній труні.

Рідні плачуть.

Вона не згадає.

Не ставить свічечку

За Упокій. Ваня її на цвинтарі чекає.

Почути.

– Ти пробач, синочку мій.

Слава Герою!!!