Загинув Єрофєєв Макар, мій молодший брат, йому було 24.

Біля Бахмута, село Андріївка 11.11.23.

Він вів новорекрутованих бійців в бій особисто, при відході переносили пораненого, Макар не відходив від пораненого до останього незважаючи на обстріл, його вбили мінометною міною.

Ми з Макаром були наймовірно близькі, по 10 годин спілкувалися про те як побудований світ.

Ніколи не бачив в ньому страху, Макар завжди йшов в бій, навіть коли його командири забороняли йому це робити.

Макар не міг бачити смерть своїх підлеглих в екран “стрімів” та чути як вони отримують поранення у рацію, завжди ходив з ними в бій.

Його любили всі з ким він був знайомим.

Макар відстояв Харків, відсунув супротивника від Чугуєва, командував підрозділами при Балаклійсько-Куп’янській операції, отримав поранення – втік з лікарні, дуже важко воював на північ від Бахмута під Хромово, зупинив “Вагнерів”, останій час організовув штурми біля Андріївки.

Загинув, в тих місцях де я служив в 2014.

Це трагедія, Макар був найгероїчнвшою людиною, яких я знаю – стоїком, він до всього легко ставився крім війни, мав добре філософське бачення воїна, вчив мене.

В нашої родини не було більшого страху, аніж загибель Макара.

Нема таких слів, щоб описати трагедію твоєї загибелі брат.

Але поки я живу я буду мститися за тебе Єрофєєв Макар молодший брат – старший лейтенант замісник командира роти розвідки 92 ОШБр.